Сьогодні нас покинув Євстахій Миколайович Парасюк недоживши якихось пів року до свого 80 річчя. Останній з дітей діда Миколи, мій батько.Вічна йому память.
Мені дуже сумно це ще досі усвідомити... Особливо зараз, коли наші персональні трагедії розчиняються в трагедіях українців - у вирі новин, які ми щодня одержуємо зі сходу та півдня, і які ще поки не стали приємними... Колись я обов'язково напишу про нашого вуйка Стаха. На разі,у мене є тільки 2 почуття: мені було дуже образно, що не так вже й багато народу прийшло, щоб провести його в останню дорогу... Мені здається, що в житті вуйко Стах зробив так багато добра для людей, що вони повинні були прийти і помолитись за нього на його останній життєвій дорозі... Також у мене є відуття вдячності вуйкові Стахові, який нам з Андрієм передплатив на весь цей рік газету "Історія+". І тому щотижня, витягуючи черговий номер з поштової скриньки, ми з вдячністю згадуємо цю Велику Людину. Здається, що він і досі з нами, тільки десь далеко...
